Богослужіння Великого посту – дивні. Вони дозволяють нам зосередитися на думці: наскільки зібраними людьми ми є, наскільки відповідальними, наскільки справді відповідально ми можемо ставитися до всього і до всіх. Адже, як ми пам'ятаємо, за одним з визначень, духовність в православному розумінні – це, передусім, відповідальність. Великий піст, якщо ми входимо в нього, маючи, в першу чергу, бажання постувати заради Христа, – це школа відповідальності, школа духовного життя, і по суті – це школа самого життя.

Пости існують в усіх монотеїстичних релігіях світу. Пісні практики можна зустріти серед будь-яких людей, які намагаються зупинитися і подумати: що ж відбувається в житті? Але в православному сенсі піст – це не просто філософський період, коли я, наприклад, нічого не їм або чогось не їм, і от буду собі міркувати: як мені жити далі, що робити, над сенсом життя міркувати, – ні. Згідно з православною традицією, піст – це час не тільки роздумів, а духовного оновлення, зміни себе. Це час, коли віруюча людина повинна, усвідомивши свої недоліки, по-новому розпочати роботу над ними.

Піст навчає нас, звичайно, і покаянню, і обмеженням в їжі, і молитві, але піст для нас – і про це ми не повинні забути – ще й духовне мандрування, кінцевою метою, кінцевим пунктом якого є Свята Пасха. І ось ця мнадрівка почалася.

Можна сказати, що піст – це духовна контратака. Якщо раніше ворог атакував нас, лукавий, диявол спокушав нас, то тепер настав час нам виходити з наших духовних окопів. Зі стану оборони ми входимо у час "Ч", тобто готуємося до контрнаступу. Коли людина долає зло в світі – і якщо вона хоче, щоб це було результативним –  вона повинна навчитися долати зло в собі. Зло і гріх – це одне й те саме. Якщо людина бореться з гріхом в собі – його вже буде набагато менше у вселенському масштабі.

Прийшовши до храму, ми бачимо, що він змінився. Він уже в чорному вбранні. Але з чим це пов'язано? Зараз чорний колір в православному храмі – це розповсюджений колір Великого посту, але деякі батюшки і богослови, які досліджували історію Великого посту, зазначають, що раніше його могло й не бути. Чому? Тому що чорний колір все ж таки може нагадувати нам про якийсь сум, а піст – це час духовної радості. Раніше вбрання ставало світлим, тому що піст – це час, коли людина повинна по-особливому просвітитися світлом Христовим. Однак згідно з сучасною богословською традицією нашої Церкви, священнослужителі протягом всіх днів Великого посту до його середини служать у ризах чорного кольору, і тільки в суботу і неділю вони міняють їх на фіолетові. Церква богослужбовими кольорами підкреслює нам особливість події, служби, дня.

В будь-якому разі можна говорити, що Великий піст – це час і роздумів, і каяття, це час оновлення нашого духовного життя. Він завжди припадає на весняний період, може починатися раніше або пізніше, але завжди пов'язаний з весною. Весна – це період оновлення. І дай Боже, щоб піст став для нас справжньою духовною весною.

Дуже важливо у час посту навчитися дорожити всім тим благим, що нам дає Господь: це і наші послухи в Церкві, це і можливість послужити одне одному, звершити одне для одного хоча б невеличку, але добру і важливу справу.

Ми маємо не тільки навчитися критично ставитися до себе, але більше того. Християнин – це та людина, яка повинна не возвишатися над іншими людьми, не пишатися, тим більше не гордитися своїми достоїнствами – тими чи іншими. Марним буде для нас піст, якщо я, наприклад, постую і думаю, що брат мій або сестра моя перебуває в нерадінні. Як говорить один святий отець: "Якщо ти молишся вночі, і в цей же час згадуєш, що хтось перебуває в нерадінні, то марною і безплідною буде твоя молитва".

Піст – це час ретельного виконання заповідей Господніх. А ретельне виконання заповідей Божих навчає нас нашим немочам. Якщо ми будемо постувати, особливо якщо ми будемо поєднувати піст з посильним обмеженням себе у різних видовищах, різних суєтних справах, до яких ми звикли, то ми відчуємо, наскільки ми немічні. Якщо ми будемо обмежувати себе в певних видах їжі, особливо в перші дні посту, ми відчуємо, наскільки ми потребуємо в усьому допомоги Господньої. І от  якщо ми будемо визнавати за собою наші немочі, то дійсно станемо близькими до виконання Господніх заповідей.

Ми не зможемо увійти в піст по-справжньому, якщо ми не пробачимо одне одному все. Дай нам, Боже, істинно пробачити всіх. Не так, як говорить о. Іоанн Крестьянкін, ми повинні пробачити, мовляв:  "Я тебе прощаю, але бачити тебе не хочу!", – а по-справжньому ми повинні навчитися прощати людей.

І от коли в душі нашій народиться такий стан, таке ставлення до ближніх, що ми будемо з радістю їх зустрічати і побачимо в них образ Божий, Самого Христа, тоді дійсно ми будемо близькі до того, щоб бути справжніми християнами. Поки такого не буде, – ми віддалені від справжнього розуміння життя у Христі.

Я бажаю всім вам доброго посту, наполегливої, з Божою допомогою, роботи над собою та позитивного духовного формування, безперервного зростання у Христі – і протягом Великого посту, і протягом всього життя.



 

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner