НАШИ ТЕМЫ
КЛБІ 2015

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Господи, благослови!

Дорогі наші, ми відправили вечірню службу, через яку ми богослужбово увійшли в течію святої Великої Чотиридесятниці, у святий Великий Піст.

Ми входимо в цьому році в цей Піст, коли навколо нас відбуваються дуже непрості події. Непрості події відбуваються в нашій землі, в нашій державі, і кожна людина, яка живе істинною вірою, як говорить апостол Павел, повинна плакати з тими, хто плаче.

Ми, віруючі люди, повинні в цей, такий непростий, час (а кожний час, у який живуть християни, - непростий і по-своєму лукавий), в першу чергу, сприймати все крізь призму християнського світогляду. Ми повинні дивитися і зараз на світ у світлі Христовому. І саме відповідно до Закону Божого повинні вчиняти і орієнтуватися щодо того, що може бути навколо нас.

Для віруючої людини в будь-які часи аксіомою залишається те, що вона повинна бути в Дусі Христовому. А це не інакше як дух кротості, смирення, любові і прощення. Ми ніколи не повинні забувати, що піст – це особлива боротьба, і, в першу чергу, - боротьба з гріхом і боротьба з собою. А гріх і зло – це одне й те ж. Не можна бачити якесь зло навколо себе, якщо ми не побачимо гріха в своїй душі і не будемо в собі цей гріх долати.

Сьогодні у нас Прощена неділя – день, у який ми повинні щиросердечно з усіма примиритися. Як говорить отець Іоанн  Крестьянкін: «Господи, даруй нам не ображати і не ображатися». Це дуже важливо – і не ображати, і не ображатися. Буває так, що ми ненароком, як то кажуть, можемо когось образити. Ми не думали цього, а людина смутилася, людина могла увійти в якийсь стан пригніченості через наші слова, через наші дії, через наші вчинки. Тому християнин – це та людина, яка, як воїн Христовий, ніколи не розслабляється духовно. Вона відпочивати може духовно, але трудитися вона над собою повинна завжди. Блаженніший Митрополит Володимир, Предстоятель нашої Української Православної Церкви, навіть наводив в одному зі своїх інтерв’ю слова поета, який говорив: «Душа обязана трудиться и день и ночь, и день, и ночь». Не буває такого, щоб людина духовно розслабилася. Вона повинна бути завжди духовно пильною.

Отже, Піст. Період оновлення, очищення. Наша молитва в Піст –  за весь світ і за всіх людей, і за усопших, і за живих, і за все, що відбувається в світі, - це те найбільше, що ми, віруючі, можемо зробити в тій непростій ситуації, в якій опинилися наші люди, наша земля, наша країна. Отже, налаштуймося на молитву! Не забудьмо, що це – молитовна праця. Не забудьмо, що те, що ми будемо старатися бути в храмі, - повинно бути не просто перебуванням на службі, коли співають чи читають молитовні фрази. Це повинен бути дійсно молитовний труд. А труд молитовний – дуже непростий. Інколи буває, людина так не втомлюється, коли вона працює фізично, як коли вона працює молитовно. І от підготуймо себе до такого труда. Він зараз потрібний. Якщо ми віруємо в Бога істинно, ми не повинні забувати, що все можливо віруючому. І от, в першу чергу, постараймося зараз усі сили, все своє уповання присвятити такому молитовному повсякчасному перебуванню перед Богом.

Ну а для того, щоб це відбулося, треба, щоб спочатку ми простили всіх. Бог наш є Богом прощення. Ми пам’ятаємо Самсона, давнього героя іудейського народу. Він був назореєм, і поки він був вірний обітницям, які дав перед Богом, у нього була могутня сила. Коли він відступив від своїх обітниць, коли він порушив те, що було між ним і Богом, тоді силу він втратив. А сила його, кажуть, була в його косах, так? Тут є і духовний символізм: коси назорея, які він не стриг, означали, що він перебуває в тій обітниці, яку він дав Господу Богу. А коли блудниця, яка дізналася, в чому його сила, обстригла йому коси (а він згрішив, порушив Закон Божий, коли почав з нею, так би мовити, тісно спілкуватися), то він силу втратив, і вороги його обступили. Він став сліпий, він не міг діяти, сидів у в’язниці. Поступово коси почали у нього відростати. Він перебував у стані каяття. Треба було, щоб пройшов якийсь період, щоб до нього повернулася сила, хоч уже вона була не в повній мірі, бо вже не було в нього зору, а сліпа людина вже не може діяти так, як вона могла діяти зрячою. І от коли до нього поступово поверталася сила, в одній з інтерпретацій…він промовляє фразу: «Я зрозумів, і мені знадобилося для цього все життя... Бог наш є Богом прощення». Так от, я думаю, що ми, безумовно, можемо з цим погодитися. Бог наш є Богом прощення. І ми повинні навчитися відверто, по-справжньому, прощати всіх – не ображаючись ні на кого, і намагаючись нікого не збентежити.

І от, дорогі мої, я хотів би щиросердечно зараз в усіх – за все, що не так було зроблено мною, і за те, чого я не зробив, що потрібно було б зробити, попросити пробачення. Прошу мене простити за все. Завжди, коли чин прощення звершується, священик, який просить пробачення у своєї пастви, або той, хто просить пробачення в монастирі у своєї братії, промовляє такі слова: «Простите мя, братья и сестры, яко согреших в сей день и во вся дни живота моего словом, делом, помышлением и всеми моими чувствы»… «Благодатиею своею Бог да помилует и простит всех нас, и да помянет вас, сродник же ваших живых и усопших, всех, о них же нам, многогрешным, недостойным, заповедано молитися о них, всех православных христиан во Царствии Своем всегда, нене и присно, и во веки веков»…. 

2 березня 2014 р., домовий храм на честь ікони Божої Матері "Всецариця" с. Осикове Макарівського району Київської області

Поиск
Вход в систему
"Успенские чтения"

banner

banner