КЛБІ 2015

Маленька дівчинка в рожевій сукні стрибає від радості під чуйним поглядом своєї бабусі. Сьогодні вранці разом із іншими дітьми вона спорудила вертеп – українські різдвяні ясла. У коридорах Інституту святого Томи Аквінського в Києві її каштанові кучерики підстрибують у такт кроку. Майже два роки тому, 24 січня 2015-ого, в супермаркеті їй відірвало ногу бомбою, яка забрала в неї і матір. Маленьку дівчинку звуть Меланія, їй п'ять років, вона родом із Маріуполя, міста на сході України. «Моїй доньці було 27 років, – зі сльозами на очах згадує бабуся. – Коли бомба вибухнула, вона прикрила собою дитину, щоб врятувати ... Ми з Меланією багато часу провели в лікарні. Вона перенесла дві дуже важких операції для установлення протеза. У палаті їй чувся гул літака, і коли медсестра або лікар стукали в двері, вона здригалася від страху. Меланія дуже боялася. Коли ми переїхали до Києва, їй здавалося, що вона все ще там. Вона говорила: "Бабусю, прилетить літак, заховай мене де-небудь в лікарні"».

Лекція в Міністерстві освіти і науки України 2 листопада 2015 року

XIII КИЇВСЬКИЙ ЛІТНІЙ БОГОСЛОВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Дорогі друзі!

Запрошуємо вас на XIII Київський літній богословський інститут (КЛБІ),

який відбудеться

з 19 липня по 1 серпня 2015 р. в с. Лишня поблизу Києва
(Київська область. Макарівський район)

Тема КЛБІ в цьому році:

ПРАВДА. ПАМ'ЯТЬ. ПРИМИРЕННЯ

КЛБІ – це два тижні спільного життя студентів та викладачів, час, до краю заповнений навчанням та спілкуванням, молитвою, працею та відпочинком. В мальовничому селі Лишня в 30 км від Києва молодь з України та закордону приїжджає послухати видатних богословів, філософів, істориків та філологів з усього світу.

Організатори інституту — науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера», Центр св. Климента «Спілкування та діалог культур» та православний духовний та соціально-просвітницький центр «Ковчег» при парафії преподобної Параскеви Сербської с. Лишня, настоятель — архімандрит Філарет (Єгоров). Учасники КЛБІ живуть та навчаються в будівлі, яка має таке саме символічне ім’я – «Ковчег».

Богослужіння Великого посту – дивні. Вони дозволяють нам зосередитися на думці: наскільки зібраними людьми ми є, наскільки відповідальними, наскільки справді відповідально ми можемо ставитися до всього і до всіх. Адже, як ми пам'ятаємо, за одним з визначень, духовність в православному розумінні – це, передусім, відповідальність. Великий піст, якщо ми входимо в нього, маючи, в першу чергу, бажання постувати заради Христа, – це школа відповідальності, школа духовного життя, і по суті – це школа самого життя.

Пости існують в усіх монотеїстичних релігіях світу. Пісні практики можна зустріти серед будь-яких людей, які намагаються зупинитися і подумати: що ж відбувається в житті? Але в православному сенсі піст – це не просто філософський період, коли я, наприклад, нічого не їм або чогось не їм, і от буду собі міркувати: як мені жити далі, що робити, над сенсом життя міркувати, – ні. Згідно з православною традицією, піст – це час не тільки роздумів, а духовного оновлення, зміни себе. Це час, коли віруюча людина повинна, усвідомивши свої недоліки, по-новому розпочати роботу над ними.

Проповідь у М’ясопусну Неділю у храмі Ікони Божої Матері "Пантанаса" на Сирці

 


Прот. Богдан Огульчанський
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
 
Сьогодні, брати і сестри, ми слухаємо дивовижний уривок про Страшний Суд. Дивовижний він зокрема тим, що, з одного боку, про цю подію в богослужбовому Євангелії, яке ми читаємо протягом усього церковного року, розповідається лише один раз – саме у М’ясопусну Неділю. А з іншого боку, описана в Євангелії подія настільки важлива, що Церква закликає нас згадувати її щодня – і під час Літургії, і в ранкових молитвах ми проголошуємо Символ Віри, де є слова про те, що Владика «прийде у славі судити живих і мертвих».
 
В православній, зокрема, в українській традиції, вважається, що подію Страшного Суду людина має переживати образно, символічно. Тому він неодмінно  зображується на стіні напроти вівтаря, над вхідними дверима. Вірянин, виходячи з храму, віддаляючись, так би мовити, від ковчега спасіння, іде у цей світ – «юдоль скорботи» з нагадуванням про те, що нас всіх очікує. Здається, Микола Гоголь, згадуючи про свої дитячі релігійні враження, відзначав, що опис і зображення Страшного Суду надзвичайно глибоко відбилося у його душі і справило значний вплив на характер його релігійності. Такому переживанню цієї Події сприяє й багата художня уява народних авторів цих зображень.

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner