Піст – це час духовного очищення і оновлення. Його мета – допомогти нам навчитися простоті; умалитися; віднайти смиренність, дитинність; стати убогими із сокрушенним серцем, здатними знову і знову переживати зворушення від почутого слова Божого, такими, що приймають рану, якої завдає любов Отця, явлена у Христі, особливо у таїні Євхаристії – вершині та джерелі християнського життя.
Нам потрібно думати, перш за все, про інших людей, робити більше добрих справ, бути добрішими. Це очистить нас, переможе ту атмосферу егоїзму, в яку ми так часто занурені у повсякденному житті. Ці добрі вчинки проллють на наші рани цілющий бальзам Божественної ніжності та благодаті.
У будь-якій формі піст є покликом до глибшого усвідомлення і визнання того, як часто ми не здатні віддати перевагу Богові перед усім іншим, наскільки часто ми обираємо свої звички, вподобання і всякого роду жадання замість щирої любові до слави Божої. Піст потрібний для того, аби посіяти у глибині нашого єства істинну жагу Бога. Наші релігійні бажання часто бувають поверховими, швидкоплинними, занадто пов’язаними з емоціями. Нам слід знайти у своєму серці камінь, скелю, з якої тече жива вода – ту «западину», яка зможе стати джерелом глибини та вірності. Тому не забуваймо: якщо Піст не супроводжується читанням Слова Божого, милосердям до людей та молитвою, він породжує тільки гординю.
Сподіваюся, що Піст стане для нас доброю нагодою відновити особисте і сокровенне спілкування з Богом, доклавши усіх зусиль для того, аби воно стало глибшим і повнішим.
«Дивіться, не творіть милостині вашої перед людьми…,  інакше не буде вам нагороди від Отця Небесного». У всіх наших вчинках, у милосерді до людей, у самозреченні й молитві єдино важливою є увага до Бога-Творця і через Нього – до творіння. Зрештою, чи не це є істинною метою всілякої пісної аскези? Нагородою, обіцяною Христом у випадку, якщо ми проживемо Піст в такому дусі, про який Він говорить, стануть саме ті близькі стосунки з Отцем, що були таїною усього Ісусового життя. Це дивовижна нагорода. І вона спонукає нас залишити усе й зосередитися на тому, що «єдине є на потребу». Цю коштовність ніхто не зможе у нас відібрати; і серце, звернене до Бога, буде там, де його скарб - тобто в славі Отця, явленій у людському житті, у житті всиновлених чад Божих, славі, що виповнила все наше єство у життя.

Тож єдине, чого мені хочеться вам побажати: доброго Посту! 

 

Ієромонах Хрестовоздвиженського монастиря в Шевтоні (Бельгія) Симон НОЕЛЬ

Підготовлено до опублікування Лідією Лозовою, координатором медіапроектів                             парафії Преподобної Параскеви Сербської сіл Лишня та Осикове

Причіплений файлРозмір
завантажити текст doc25.5 КБ
завантажити текст pdf55.96 КБ

Пошук
Вхід
"Успенские чтения"

banner

banner